Емпатія

Поняття «емпатія» у 1909 році ввів у психологію Е. Тітченер, позначаючи ним розглядання ситуації з погляду співрозмовника, розуміння його емоційного стану. Попри те, що впродовж тривалого часу емпатію досліджують фахівці із філософії, психології, педагогіки, медицини, лінгвістики, цей феномен ще не повністю зрозумілий. Це свідчить про те, що емпатія — доволі складний процес.

Емпатія (грецьк. em – всередині, pathos – почуття) розглядається у двох площинах: як процес або стан і як стійка здатність (навичка) особистості, що розвивається у процесі соціалізації. Емпатія як здатність – це вміння осягати душевний стан, переживання іншої людини, розуміти її емоційну мову, відгукуватися на психологічний стан. Також це інтуїтивне розуміння психологічного настрою, вміння перебрати на себе роль іншої людини, зрозуміти її приховані мотиви, душевне метушіння, ототожнення своїх почуттів з емоціями іншого і разом з тим усвідомлення їх винятковості, індивідуальності.

Як відзначають учені, для людей з високим рівнем сформованості емпатії

характерні доброзичливість, товариськість, емоційність, а для тих, у кого

низький рівень емпатії, – замкнутість, недоброзичливість.

Як відзначають учені, для людей з високим рівнем сформованості емпатії
характерні доброзичливість, товариськість, емоційність, а для тих, у кого
низький рівень емпатії, – замкнутість, недоброзичливість.

Цікаво казала про емпатію Брене Браун https://www.youtube.com/watch?v=ydPqZXzsBdI&t=12s

Чесно відповідаючи на ці питання можна зрозуміти чи ви є емпатійними чи ні - https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScyXCM5Y6oYBQHpbCL49pkE3nM9Dqvw2yKmmzCndNEn9X4xiQ/viewform?usp=sf_link